а українською кажуть так
Древний, многогранный, уникальный: интересные факты об украинском языке
9 ноября отмечаем День украинской письменности и языка. Еще есть время избавиться от самых досадных языковых ошибок. Освитория и Шарп собрали их в одном материале.
Далее текст на языке оригинала.
Будь ласка, пишіть окремо «будь ласка».
Це усталене словосполучення пишеться окремо, без дефіса та виділяється з обох боків комами. Тут немає частки «будь-«, а є окреме слово. Це змінене словосполучення «будьте ласкаві».
На жаль, дехто неправильно пише «на жаль».
Теж пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль наклався ще й біль». Тим паче, правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника. Наприклад: «На превеликий жаль».
Внаслідок роздумів заміняємо канцеляризм «у результаті»
Внаслідок — це прийменник, що утворений із поєднання непохідного прийменника «в» та іменника «наслідок». Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука «в результаті» пишеться завжди окремо.
З-поміж прийменників запам’ятайте «з-поміж».
Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-«, пишуться через дефіс.
Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах: казати «Я рахую» у значенні «Я вважаю». Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово «решта». У магазинах ми беремо саме її, а не «здачу». Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість «здача іспитів» правильно казати «складання іспитів».
Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь.
Все просто: два різні слова — два різні сенси. Мимохіть — без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. Мимохідь — не зосереджуючись на чомусь; на бігу, по дорозі. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його не ретельно, не зосереджуючись».
Протягом осені не стій на протязі.
Ще одна типова помилка: калька «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що протяг — це потік повітря, що в замкненому просторі виникає через отвори, розташовані один проти одного. Скажімо: «У квартирі — протяги». Коли ж маємо сказати щось про проміжок часу, слід говорити «протягом» або «впродовж».
Бракує знань, бо був відсутній на уроці.
Відсутній — так ми кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді краще сказати «бракує».
При нагоді ця річ стане мені в пригоді.
Теж різні слова з різними значеннями, які регулярно плутають. «Нагода» — це зручні обставини, момент, який підходить для чогось. А ось «пригода» — це потреба, користь або ж несподівана подія. Тож речення можна пояснити так: «У потрібний момент ця річ буде мені корисною».
Навчаємо практичних навичок.
Плутанина інколи виникає з відмінком іменника, який іде після дієслова «навчати». Навчати можна лише чогось, а не чомусь.
Брав участь та посів перше місце.
Скальковану конструкцію «приймати участь» завжди варто замінювати на стилістично правильний варіант «брати участь». А місця, відповідно, не «займають», а «посідають».
Вчитель дозволяє повторювати, бо це дає змогу запам’ятати.
«Дозволяти» — це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу».
Перебувають біля школи, що розташована на вулиці.
Слово «знаходитися» у значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Замість цього є такі слова: «розташовуватися» — про географічне положення, «міститися» — входити до складу, бути всередині, «перебувати» — людям у певному місці.
У нас є унікальні кольори: барвінковий (світло-блакитний, колір квітів барвінку), жаристий (яскраво-червоний, колір жару), капуциновий (відтінок коричневого), миртовий (відтінок темно-зеленого), смарагдовий (яскравий відтінок синювато-зеленого, колір коштовного смарагду), кубовий (насичено-синій, індиго), бразолійний (глибокий темно-синій, колір сандалу), прюнелевий (відтінок чорного, колір стиглих ягід шовковиці), кармазиновий (темно-малиновий).
Маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба, інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання.
Десять синонімів до слова «вчитель»: напутник, направник, наставник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин.
Декілька цікавих фактів про українську мову:
Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 р. задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.
В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.
У 1918-1920 рр. українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.
Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».
Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).
7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.
В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.
Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.
Починаючи з ХVIII ст. і до ХІХ ст. в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську.
В кінці XVI ст. – на початку ХІХ ст. в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.
Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тис. слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні.
Івана Котляревського вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної.
Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тис. р.
Скільки української мовної території, стільки й української державності. Шануймося, Бандерівці!
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке.
Маруся Чурай
Ліна Костенко
— Отож, кажу, недавнечко, о півнях,
коли я вийшла глянути знадвору,
бо щось мені ускочило в димар, —
дивлюсь: Грицько вертається додому.
Ізвідки б то? Ще й наче напідпитку.
Якийсь такий, ніяк не вдягне свитку.
То я й питаю, ми ж сусіди: — Гей,
це де ж тебе так, хлопче, забарило?
— Та, чарку випив, там, в одних людей.
Чогось так біля серця заварило.
Коли ж невдовзі чую —— у Бобренків
великий гвалт. То я туди городом.
Лежить Грицько, увесь уже посинів,
хрипить, здрігає, роздирає ковнір.
А я кажу Бобренчисі: ой кумо,
ой кумо, це запитяна хвороба!
І що ми вже Грицькові не робили,—
вишіптували, терли, ізсилали,
свячене зілля клали під потилицю,
водою мили і переливали
хоробу на бобренківського пса, —
не помогло. Ще й щось таке балакав!
Там хто стояв, то мало хто не плакав.
— Є докази, що це вона дала пиття?
— А хто ж би ще труїв Бобренка Гриця?
Кому він ще так знівечив життя?
Тоді на вряд був ставлений Фесько,
млинів дозорця скарбу войськовóго,
що під боязню божою признав:
— Панове суд!
Того я добре звісен.
Як що не так, беру на душу гріх.
Цю дівчину разів, мабуть, із вісім
коло млина вночі я спостеріг.
Над Ворсклою з небіжчиком стояла.
Ну, тобто він ще був живий тоді.
І що воно, гадаю, за проява —
дві тіні, млин і місяць на воді.
Мені-то що? На це ж нема заказу,
стояння — діло добре загалом.
А я таки чогось подумав зразу,—
аж де зійшлись, чого б то за селом?
А якось бачу — щось майнуло з греблі.
Шубовснуло — аж зойкнула вода.
А я ж туди і ніг не дотереблю.
Ну, думаю, втопилась, от біда.
То добре, що Іван тут нагодився
та витяг із води напівживу.
Бо там колись мій шурин утопився,
то гибле місце, я й не допливу.
Суддя сказав: — Усе це прикро, справді,
і ті млини, і втоплений шуряк.
Але ж ми іншу розглядаєм справу —
не як топилась, а труїла як.
Тож свідок мовив трохи не до діла.
Тут треба чітко провести межу.
— То я ж не бачив, як вона труїла.
А як топилась, — бачив. То й кажу.
Тоді Бобренчиха становила інших осіб,
числом сімнадцять,
а з тих сімнадцяти має п’ять,
котрі до присяги годні будуть.
Ну, ті сказали, що Маруся — відьма,
що у Полтаві гіршої нема,
що всі це знають, і по ній це видно,
і що вона ж співала і сама:
«Котра дівчина чорні брови має,
то тая дівчина усі чари знає».
І то ж вона наврочила, нівроку,
що покалічив Савку Саврадим.
Уміє перекинутись в сороку,
а то виходить з комина, як дим.
— Панове судді, я прошу пробачення,—
сказав Горбань з паперами в руці.—
З’ясую стисло свідкам звинувачення,
щоб не збивали суд на манівці.
Козак Бобренко, на ім’я Григорій,
єдиний син достойної вдови,
котора зараз у такому горі,
що не схилить не можна голови,—
чотири годи бувши у походах,
ні в чім нагани жодної не мав.
Був на Пиляві, і на Жовтих Водах,
і скрізь, де полк Полтавський воював.
А це улітку повернувсь додому,
в хазяйство, підупале за війну,
і, як годиться хлопцю молодому,
хотів ввести у дім собі жону.
Отож нагледів дівку, собі рівну,
дізнавши, певно, що і він їй люб,
Грицько посватав Галю Вишняківну,
повзявши намір брати з нею шлюб.
Чи це свідомо, чи під впливом хвилі,
як не було, а ревнощі — це сказ.
Так стався злочин. Хлопець у могилі.
І от стоїть убивниця пред нас.
Страшна, панове, приточилась справа.
Хай стане совість на сторожі права!
Порадившись, звеліли ми пред вряд
поставити Грицькову наречену.
Тож Галя Вишняківна підійшла,
була про все розпитана дискретно
і лагідно, як молода особа,
з уникненням подробиць, що могли б
ще більше їй розвередити душу.
І теж вона признала під сумлінням,—
що так було, любилися ми з Грицем,
побратись мали. мови не стає.
Що він ходив до тої чарівниці,
панове суд, то істина не є.
Вона у нього розум відіймила,
але було це не тепер, колись.
А як вона була йому немила,
то хто ж його присилує: женись!
Вона ж, дурна, чогось була топилась,
по тому ще й заслабла і злягла.
А я кажу: чого ти причепилась?
Чи ти його у власність набула?
А він такий, що він брехать не буде.
Грицько був чесний, не якийсь бабій.
Він сам казав, що вже її забуде.
У домі в нас він був уже, як свій.
Оце увосень мали ми побратись.
Помщаючись, пропала ж і сама.
Вже тато наш і на весілля втратились,
а Гриць умер. а Гриця вже нема.
— В такому разі будемо відверті,—
сказав суддя,— бо тут не до прикрас.
Чого ж тоді він в ніч своєї смерті
таки у неї був, а не у вас?
Тоді Вишняк, жалóсний за такую
тяжку зневагу дому свойого,
просив дочку не спитувати більше.
Галю спочутливо одвели
баби в бабинець, сплакану,
понєваж
при кождім ділі
свій бабинець є.
Суддя поглянув на підсудну лаву:
— Що скаже нам убивниця на се?
Вона ні слова не сказала праву.
Стоїть. Мовчить. І дивиться. І все.
Тоді сама Бобренчиха, вдова,
суду сказала у тії слова:
— Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба.
Я знаю все, так наче там була.
В ту ніч вона сама його до себе,
розпутниця, обманом затягла.
Яка стоїть немов свята та божа.
Ото така вже вдача потайна.
Бо на обличчя з янголами схожа,
але в душі — то чистий сатана.
Якби я вам про неї розказала,
що говорив про неї хто кому!
Вона в Полтаві світу зав’язала
хіба Грицькові тільки одному?!
І осінило раптом Горбаня:
— А може, то було якесь дання?
Якесь чар-зілля або привороти,
і він не зміг його перебороти.
Тому й зайшов од Галі до Марусі,
улігши тій диявольській спокусі.
А зілля річ, ви знаєте, капризна —
тут воно чари, тут воно й трутизна.
Суддя сказав, що випадки були.
Комусь колись чогось там підлили.
Було це діло досить голосне,
і сліз пролито більше як доволі.
І все ж є щось не до кінця ясне:
чи не було чиєї злої волі?
В цих справах поруч —
правда і брехня.
— Я, як суддя, вважаю особисто,
чи це була отрута, чи дання,
а в кожнім разі це було убивство.
Горбань сказав, що й сумніву нема.
Звичайно, вбивство. Та іще й нецнóта.
Він, як Горбань, вважає зокрема:
їй треба дьогтем вимазать ворота!
(Тут принагідно варто зауважити,
що дьогтю він мав, справді, предостатньо,
оскільки він, як виявилось потім,
«з комори мєской потай дьоготь крав»,
за що і був поставлений пред врядом.
А втім, і згодом він ще війтував.
І вже аж гетьману Дем’яну Многогрішному
уже аж на полковника Жученка
устиг іще й «крамулку» довести).
Пушкар сказав, що так-то воно так.
Не шануватись дівчині негоже.
Але ж і з Гриця добрий був лайдак.
Тут, товариство, дьоготь не поможе.
Бо незалежно, що то за пиття
і що там мовить злість тисячоуста,—
не хто ж, а він звів дівчину з пуття.
І то була любов, а не розпуста.
Тоді вдова Бобренчиха озвалась:
— Та вуха ж в’януть на таку олжу!
Вона сама Грицькові нав’язалась.
— В який би спосіб?
— Зараз розкажу.
Було це, люди, на Петра Капусника,
якраз на самий сонцеповорот.
Я мала, люди, сина не розпусника.
Він шанував і хату, і город.
Коли ж вона його причарувала,
він як сказився, геть одбивсь од рук.
Хай вам розкаже Процик Кулевара,
Семен Капканчик і Ромашко Струк.
Він перестав ходить на вечорниці,
не зачіпав дівчат і молодиць.
А все ходив до тої чарівниці,
недарма в річці топлять чарівниць.
Вона його їднолітка, панове.
Пора кебету мати на плечах.
Я вже й варила зілля полинове,
щоб мій Грицько від туги не зачах.
А він — весь там! Якраз перед походом
не спалося мені, як на біду.
Грицько устав та шась поза городом.
А я тихенько назирці іду.
Отож спинилась по той бік цибулі.
А там вже луг, роздолля для бджоли.
Стою собі та й думаю: а дулі,
щоб ви мене круг пальця обвели.
Взувачки мала, постільці свинячі,
щоб не шамтіло — шерстю догори.
Трава ж м’якенька.
Коли щось манячить
од Чураїв, туди, в осокори.
А вечір темний. Хмари як повісма.
Гора шумить. Було перед дощем.
Вона ж на шиї так йому й повисла! —
то я собі й засіла за кущем.
Хтось засміявся якось недоречно
Мартен Пушкар бровою ворухнув:
— Вчинили ви, сказати б, нестатечно.
Який вас біс на тоє подоткнув?
А українською кажуть так
Вечір в Карпатах. Батько з сином сидять біля хати.
-Іване, пора тобі женитися.
-На кому?
-Та хоч би на Гапчиній Марії.
-Не подобається мені Марія.
-То на Миколовій Галі.
-І Галя мені не подобаєься.
-То хто ж тобі подобається?
-Володя.
-Тю. Так він же – москаль
Гуцул на могилі сина:
— Чи я тебе не народив, чи я тебе не годував, чи я тебе до Унiверситету не вiдпустив, чи я тобi грошi не вiдсилав!? А ти прийiхав i шо ти менi сказав? «Здравствуйте папа!»!?
— Діду!
— Що!
— Чули, москалі у космос полетіли!
— Що всі?
— Та ні, тільки один!
— То чого ж ти тоді кричиш?
Небачених висот досяг сервіс на залізницях України!
З першого листопада «Укрзалізниця» дозволила користуватися туалетами на зупинках!
На всій території Росії!
________________________________________
Москвич в Киеве:
— Извинице, как папасць в расийскае пасольства?
— Дуже просто: навiв ракетницю, нацiлився i йобнув!
________________________________________
Околиця Львова, ранок, перехрестя, стоїть ДАЇшник на дорозі. Їде модна така машина, дай думає спиню. Спиняє.
— Добрий ранок!
— Добрий!
— Ваші документи будь-ласка.
— Будь ласка!
— Вийдіть з машини.
— З задоволенням! Виходить здоровенний вуйко в вишиванці, все при ньому, посміхається собі у вуса.
— Що гарний настрій?
— Гарний.
— Відкрийте багажник.
— Прошу.
Відкриває, а там труп в мішку, порубаний на дрібні шматки, кров м’ясо і все таке.
— Шо москаль.
— Еге ж.
— Яке прикре самогубство.
________________________________________
— Дедушка, деда, вот тебе на День Рождения мобильный телефон! Последняя модель!
Вийшов кум з хати, потягнувся, позіхнув.Чує на сусідній горі, у кума в хаті
хтось верещить.
— Куме.
— Що?
— Хто там у тебе верещить?
— Москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!
________________________________________
Зайчик очуняв, відповз у кущі і тихенько так, плескаючи в лапки: «Ю-щен-ко. Ю-щен-ко. »
________________________________________
Вокзал на Волині. Біля виходу дідок смалить люльку. А дим такий, що очі виїдає..
Підходить до нього міліціянт.
-Шановний, тут палити заборонено! Хіба ви не бачите, що он на тій вивісці написано?
— А що там?
— «Курить запрещено!»
— А! Так то для москалів …
________________________________________
Вирішили його послухати, як людину шо багато у житті побачила:
а порозі.
________________________________________
Зібрав Бог кацапа, українця та японця і говорить:
— Стрибайте з цієї кручі и кричіть, чим або ким хочете стати після смерті.
Стриба Українець:
— Сало. Стає великим смачним куском сала с проріззю.
Стриба японець:
— Computer. І стає комп’ютером.
Кацап довго збирається з силами. обдумує. розбігається. спіткається.
— Бляяяя.
________________________________________
Росія. Срєдняя полоса. Непролазний бруд. Похилі забори, за заборами забиті хати. В калюжах валяються п’яні кацапи. По дорозі, згинаючись під вагою в’язки хмизу йде бабка в старому ватнику й несе в руці талони на цукор. Раптом на бриючому пролітає сріблястий надзвуковий винищувач із червоними зірками. Бабка хреститься: «Святий-святий-святий! Зате ми великі, сильні й страшні!»
Слоника замучили кляті москалі,
Похилився хоботом слоник до землі.
— Прощавай же Україно, ти мій рідний краю,
Безневинно молоденький слоник погибає.
________________________________________
Як перекласти на українську мову фразу “Извините, пожалуйста, повторите еще раз, а то я не расслышал”?
Відповідь “Га-а-а?”
________________________________________
— Ізя, а ви часом не єврей?
— Єврєй, но совєршенно случайно.
________________________________________
— Вуйку, то ви танк підбили?
— Я.
— Так то ж совєтський танк.
— Я, Я.
________________________________________
Село в Галичині. Празник. Зі сходу приїхав чоловік до родича. Сидять за столом. Хтось піднімає келих і пропонує тост – за Зеника. Всі п’ють. Пішли в гості до іншої хати. Посідали за стіл. Знов випили за Зеника. І так по всіх знайомих – за Зеника. Нарешті той східняк не витримує, і з цікавості:
— Куме, а хто то такий той Зеник?
— О-о-о! Ти не знаєш? Зеник то є файний хлоп.
— Ну то хто то такий?
— Во видиш клуб стоїть?
— Ага.
— Ну то йдеш до нього, а там на задній стіні все написано.
Той побіг до клубу, заходить ззаду, дивиться, а там здоровенними буквами нашкробано – “БИЙ МОСКАЛІВ” і знизу підпис – ЗЕНИК.
________________________________________
Карпати. Привезли туристів. Поводили по горах. Один з них захтів пива. Ніде не піде без пива і край. Один з екскурсоводів йому каже:
— Бачиш он ту гору.
— Та.
— Ну то йдеш, за нею є село, а в самому центрі стоїть магазин. То заходиш туди, просиш продавщицю, то вона тобі продасть.
— Та я мову погано знаю.
— Ну то ми тобі напишем на листочку.
Написали. Той пішов. Під вечір знайшов магазин. Заходить, витягує листок і читає.
— Слава Ісусу Христу.
— Слава навіки.
— У фас пиво є?
— Нема.
— Плять, так і знав.
________________________________________
Друга світова війна. Концтабір в Німеччині. Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. І тут німецький солдат каже:
— Маєте хлопці право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
— Мені б ше перед смертю пляшечку віскі.
Принесли йому віскі. Француз:
— А я б шампанського випив.
Принесли шампанське. Українець каже:
— Я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає підсрачника. Українець аж підскакує, вириває в якогось солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу, бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжить в ліс, там на пеньочку присідає. Ті двоє питають:
— Слухай, а ти не міг то скорше зробити, а то б нас розстріляли.
— А в нас українців завжди так, поки хтось в дупу не копне, то ніц робити не
Львів. День побєди. Біля пам’ятника Шевченку стоїть старий ветеран, обвішаний медалями і п’є Львівське пиво. Після кожного ковтка кривиться і спльовує. Проходить мимо скінхед. Зупиняється: “Отак вуйку, якби ви в 45-ому німців не били, то б зараз Гьоссер пили”.
________________________________________
— Микола!
— Га?!
— Лови сокиру!
— Гы.
— Ти не гикай, а кажи спіймав чи ні!
Приїжджий попросив перехожого в Києві розказати історію пам’ятника Богданові Хмельницькому.
Сидить батько і на доньку свою дивиться, яка підлогу миє. та й каже:
— Слухай, мати, а скільки це вже нашій доньці років?
— Скільки, скільки. порахуй!
— Та я бачу, шо пора. тому і питаю.
________________________________________
К вуйку приходит участковый и спрашивает:
— Знаете ли вы, каким образом ночью сгорела ваша стодола.
Тот отвечает:
— Все видел. 10-та годына. Ложуся спаты, заснуть не можу. Розвернув Марийку, впэр. Пишов хльобнув водычкы, выйшов на двир, поссяв
— Скажитє, а что такоє Московская колбаса?
— Тю! Так то ж салоиммитатор!!
Маленький Іванко стукає у двері маленького Ізі. Відчиняє мама. Іванко:
-Пробачте, а Ізя дома?
-Дома.
-А можна.
-А він зараз їсть.
-А.
-Ти теж їсти хочеш?
-Так.
-Ну то йди додому поїж.
________________________________________
— А ти чув, як цi клятi москалi називають нашого презiдента Ющенка?
— Як?
— «Янукович»!
________________________________________
н каже:
-Давайте, куме, так. Я зара відійду, а ви тут розкладіть свое добро, то я підійду до вас так, немов ми на ярмарку, і куплю у вас шось.
Так і зробили. Кум дістав сало, цибульку, картопельку варену у горщику, пиріжки, паляничку та інші смакоти. Підходить другий кум:
-Здоровенькі були, господарю! А скільки оцей шматочок сальця у вас коштує?
-4 рублі.
-Ви шо, куме, впали? Воно шо, золоте у вас? Де ви таке сало бачили.
-А шо ви вередуєте? Походіть, поторгуйтеся..
________________________________________
Іде кум селом та загляда до сусіда через паркан:
-Куме! А шо це у вас свиня на милицях скаче?
-А я шо, дурний, із-за однієї тарілки холодцю усю свиню різать?
________________________________________
— Куме! А Ви знали шо мій сусід вампіром був?
— Ні! А як Ви дізналися?
— А я йому вчора осинового кілка в серце встромив, так він помер!
________________________________________
Сидять два куми під Святвечір. На столі вже три манюні порожні. Обійнялися та дивляться навокло. І тут один кум каже:
-Куме, подивіться-но на лампочку. Муха, бачите? От вже охайна істота. Сяде, маленьку цяточку насре, лапки почистить та
полетить. Ну де іще таке в природі є?
-Тю, куме, поб’ємось об заклад на кварту горілки, шо я вам таку саму цяточку на лобі поставлю!
-Та шо ви таке кажете! Та ніколи у вас так не вийде.
-Лягайте-но, куме, долі, я вам покажу.
Перший кум лягає на підлогу лицем догори, а другий сідає над ним. та вивалює здоровенну купу лайна. Перший кум,
згрібаючи руками лайно з очей:
-Куме, ну шо ж ви наробили.
-Вважайте, куме, шо я програв.
________________________________________
-Куме, а можна я через ваш город на станію пробіжу, а то я на електричку на 7:40 запізнююся?
-Та воно таке діло, там просто мій бик пасецця, так ви й на 7:10 мабуть встигнете
Украіна, село, два сусіди через паркан:
— Микола!
— Шо?
— Їсти будеш?
— Буду.
— То заходь до мене.
— Так у тебе ж злий собака.
— Отож!
________________________________________
— Куме, чому у вас теке брудне лице та руки?
— Та це я тещу на поїзд проводжав і на радощах поїзд поцілував.
________________________________________
Полісся, іде Іван з рушницею. Бачить Змей Горыныч летить і кричить:
«Все на коммуністіческій суботнік, все на коммуністіческій суботнік. «
Іван пуляє і вбиває Змія. Іван:
— От клята тварюка, знову москалів об’їлася.
________________________________________
Синок (С) питається у тата (Т):
С: тату! тату! А хто такі жиди і хто такі євреї?
Т: Синку, євреї живуть в Ізраїлі, де будують незалежну єврейску державу, а жиди живуть в Україні, де будують незалежну українську державу.
С: тату, а хто такі маскалі і хто такі кацапи?
Т: : Синку, маскалі живуть у Росії, де будують незалежну маскальську державу, а кацапи живуть в Україні, де будують незалежну українську державу.
С: тату, а хто такі українці і хто такі хахли?
Т: О, синку, українці живуть в Америці, Канаді, Австралії, де будують незалежну українську державу. А хахли живуть в Україні і заважають жидам, кацапам і українцям збудувать незалежну українську державу!
— Куме, за кого ви будете голосувати?
— За Віктора Федоровича Януковича!
— Як не хочете казати, то й не кажіть!
________________________________________