Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи
Пять пронзительных стихов Лины Костенко о любви
Мужчины в жизни Лины Костенко
Поклонником Лины Костенко был еще один популярный украинский поэт Васыль Симоненко. Якобы у них был роман.
Костенко возможный роман с Симоненко никогда не комментировала, поэтому нам остается только томиться в догадках.
В 88-й день рождения Лины Костенко «КП в Украине» вспоминает пять известных стихов поэтессы о любви.
СПИНИ МЕНЕ
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.
І НЕ ДИВУЙ, ЩО Я ПРИЙДУ ЗНЕНАЦЬКА
. І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас.
І ЯК ТЕПЕР ТЕБЕ ЗАБУТИ?
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі.
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
НЕ ГОВОРИ ПЕЧАЛЬНИМИ ОЧИМА
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола.
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,– тільки до воріт.
А там, а там. Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
За что Иван Драч хотел «убить» Лину Костенко?
Легко ли давалась дружба с самой закрытой поэтессой современности, в день ее рождения рассказал поэт и драматург Иван Драч.
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи
Лина Костенко. Спини мене отямся и отям
Поэтический перевод – Диана Беребицкая
Уйми меня и сам остановись
раз в никогда такой любовь бывает
промчит в обломках оставляя жизнь
и горизонт и небо отнимая
она же разорвет нас до струны
она же все слова сожжет устами
так отрезви уйми и вразуми,
пока еще могу себя заставить
пока еще. нет больше невозможно
настал черед и на мою зарю
с тобою рядом душу отморожу
или с тобою пламенем сгорю.
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.
Другие статьи в литературном дневнике:
Портал Стихи.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и российского законодательства. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.
Ежедневная аудитория портала Стихи.ру – порядка 200 тысяч посетителей, которые в общей сумме просматривают более двух миллионов страниц по данным счетчика посещаемости, который расположен справа от этого текста. В каждой графе указано по две цифры: количество просмотров и количество посетителей.
© Все права принадлежат авторам, 2000-2021 Портал работает под эгидой Российского союза писателей 18+
спини мене отямся i отям.
спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю
© Copyright: Семён Кац, 2011
Свидетельство о публикации №11103041761
Другие статьи в литературном дневнике:
Портал Стихи.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и российского законодательства. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.
Ежедневная аудитория портала Стихи.ру – порядка 200 тысяч посетителей, которые в общей сумме просматривают более двух миллионов страниц по данным счетчика посещаемости, который расположен справа от этого текста. В каждой графе указано по две цифры: количество просмотров и количество посетителей.
© Все права принадлежат авторам, 2000-2021 Портал работает под эгидой Российского союза писателей 18+
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи
Ліна Костенко, Поетичні твори
Підбірка зроблена не спеціалістом, а читачем, закоханим у творчість Ліни Костенко і готувалася для особистого користування. Твори взяті з публічних джерел, частково з друкованих книг Ліни Костенко («Вибране», «Річка Геракліта», «Мадонна перехресть», «300 поезій»), частково з електронних, розміщених в інтернеті. Публікації в інтернеті не завжди достовірні, тому твори, представлені тут, можуть містити неточності на помилки.
Життя та творчість
Бібліографія творів Ліни Костенко за хронологією видань
Збірка «Проміння землі», 1957 р.
Збірка «Вітрила», 1958 р.
МАНДРІВКИ СЕРЦЯ» (1961)
Збірка «Мадонна перехресть», 2011
FINITA LA TRAGEDIA
«А вечір пролітає, наче крижень»
«А вранці із усіх казок»
«А затишок співає, мов сирена»
«Але — якщо ви хочете страви»
«А ще ми з Грицем внадилися змалку»
«А що? І я спочину на хвилинку»
«А я пізнав риторики, інфими»
БАЛАДА ПРО ЗДОРОВИЙ ЦИНІЗМ
«Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів»
«Біжить лошатко по асфальту»
«Біле — біле — біле поле. «
«Біля білої вежі чорне дерево»
«Біля стоянки первісних людей»
«Блискоче ніч перлиною Растреллі. «
«Боюся екзальтованих подруг. «
«Божевілля моє, божемилля»
«Бо що життя? Це усмішка двойлеза»
БРЕЙГЕЛЬ. «ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ»
«Бродить спека, як хмільна опара»
«Буває мить якогось потрясіння. «
«Буває тяжко впорожні»
» Буває часом дивне відчуття»
«Буває, часом сліпну від краси»
«Був день як день, як дні усі буденні»
«Був Ірод, і була Іродіада»
«Будь щедрою, хай плаче твоє листя. «
«Буду ходить — туманіти»
«Були у мене за дитячих літ»
«Було нам важко і було нам зле»
«Важке литво свічад і свіч»
«Варшаво, я знала, що ти вродлива»
«Ввірвалася орда шалена»
«Вдень ще літо, а надвечір — осінь»
«В дитинство хочу, там усе моє»
«В дні, прожиті печально і просто»
«Великі поети не вміють писати віршів»
«Великі хмари холодом нагусли»
«Велосипед ночує на балконі. «
ВЕСЕЛИЙ ПРИВИД ПРАБАБИ
«Весна. А вітер — наче восени»
«Весна прийшла так якось несподівано»
«Вечір дуже турецький»
«Вечірнє сонце, дякую за день!»
«Вже брами літа замикає осінь»
«Вже десь мене ліси ті виглядають»
«Вже в стільниках стерні немає меду сонця»
«Вже почалось, мабуть, майбутнє»
«Вже рік старий за обрії пливе»
«Вже трави інеем припали»
«Вже третій день живу у лісі»
«Високий норвежець, фіорди чистого розуму»
«Виходжу в сад, він чорний і худий»
«Виходжу в ніч. Іду назустріч долі»
«Вівтар, трибуна і шинквас»
«Відмикаю світанок скрипичним ключем»
ВІДОЗВА ДО БАЛАКУЧОГО ГОСТЯ
«Віки живуть в старому фоліанті»
ВІНГРАНОВСЬКИЙ НАД РОССЮ
«Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель»
ВІЯЛО МАДАМ ПОЛЕТИКИ
«В маєтку гетьмана Івана Сулими»
«Вночі із хаосу безсоння»
«В пустелі сизих вечорів. «
«Все більше на землі поетів»
«Всі ми — яблуні, облиті купоросом»
В ЧАС ВЕСНЯНОГО РОЗЛИВУ
«Ґондоли — чорні. Бо в чуму були»
«Горобець із білою бородою»
«Готичні смереки над банями буків»
«Гроза проходила десь поруч»
«Гроза. Химерні привиди антен»
ГРОМАДЯНАМ 41-ГО РОКУ
«Гуде вогонь – веселий сатана»
ГЮҐО В СТАРОМУ МАЯКУ
«Давно створились ріки повноводні»
«Далеко там в полях за вітряками»
«Двори стоять у хуртовині айстр»
«День за днем, вони вже звуться — дати. «
«День світився, як свята Цецилія»
«Дерева йшли над річкою додому»
«Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці»
«Десь-не-десь, в якомусь царстві. «
«Десь проходила ніжність між нами»
«Десь там планети в просторі безмеж»
«Дзвенять у відрах крижані кружальця. «
«Дзвони б’ють на сполох»
«Дивлюсь на шпиль мечеті»
ДІАЛОГ У ПАРИЗЬКОМУ САЛОНІ
«Діти передражнюють зозулю»
«Добре, що нічого ви не знаєте»
«До мене в хату заповзла гадюка»
«Домовичкам незатишно у місті»
«Дорогий мій, сонячний, озвися»
«Дорогі мої, діамантові»
«До шибки притулився голубок»
«Дощ полив, і день такий полив’яний»
«Дощі випадають нечасто»
«Дощі програють по городах гаму»
ДУМА ПРО ТРИ КАМЕНІ
«Душа вертає на свої руїни»
«Душа моя, знайдибіда»
«Душа у вирій проводжає птиць»
«Епоха нас постами робила»
«Є велике щастя — стрічати»
«Жаби ганяють ряску над нуклідами»
«Жах привселюдності. Поет не може бути привселюдним»
«Життя іде і все без коректур»
«Життя — це пастка і життя — це пустка»
«Життя, як річку не перейдеш вбрід»
«Жовтенька квітка хилитається»
«За багрецем сповити обрій»
«Забіжу за наслідки й причини»
«Заведіть мене, дороги»
«Заворожили ворони світанок. «
«Заворожи мені, волхве»
«За гріх щасливості в неслушний час»
«Заночували птиці на лимані»
«Затишно дітям в пазусі казок. «
«Затінок, сутінок, день золотий»
«Заходить сонце за лаштунки лісу»
«За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня»
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи
● ВІРШІ ● запись закреплена
Спини мене. Отямся і отям.
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над спаленим життям,
За нею ж будуть бігти видноколи,
Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова нам спопелить вустами.
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу. але вже не можу:
Настала черга й на мою зорю –
Чи біля тебе серце відморожу,
Чи коло тебе серденьком згорю.
Наснився мені чудернацький базар:
Показать полностью.
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці.